|
учора, 1 червня ц.р., пан Віктор Кучерук (Did) звинуватив автора цього
повідомлення у плагіаті. вважаю за потрібне навести обидва тексти, мій і
Гулака-Артемовського (добре, що не Віктора Кучерука…), які, як пану Віктору здалося, схожі настільки, що є
актом плагіату з мого боку:
і так,
ГУЛАК-АРТЕМОВСЬКИЙ ПЕТРО
ДВІ ПТАШКИ В КЛІТЦІ
"Чого
цвірінькаєш, дурний, чого голосиш?
Хіба ж ти трясці
захотів?
Що заманулося,
чого ти не попросиш,
Чи сім'ячка,
просця, пшонця, чи то крупів,-
Всього ти в
кліточці по саме нельзя маєш,
Ще й
витребенькуєш, на долю нарікаєш",-
Так в клітці
підлітка корив снігир старий.
"Ой дядьку,
не глузуй! - озвався молодий.-
Недарма я журюсь і
слізками вмиваюсь,
Недарма я просця і
сім'ячка цураюсь.
Ти рад пожорні
сій, бо зріс в ній і вродився;
Я ж вільний був,
тепер в неволі опинився".
1
ноября 1827 г.
(текст з пошукової електронної
системи)
…і мій:
ДВІ ПТАШКИ
|
Дві
пташки,
великі і вільні,
пливуть,
плавно й повільно,
в небесній блакиті,
до білизни розмитій,
закохані й молоді,
і ми –
красиві і молоді
пливемо обіч
одне одного
у прозорій
густо блакитній
озерній воді.
Ти!
Навчив мене
плавати!
Не боятись води.
Стихії водної –
непевної
небезпечної
підступної
привабливо-
прохолодної.
Скажи ж мені,
туго серця мого
необачного,
куди
без питань
і сумнівів жодних
у блакиті безодній
летить
у злагоді милій
пара благословенна ця
птахів вільнокрилих?
До самого сонця?
до спільного щастя?
до затишного для обох
свого кубельця?
А ти мені –
про майбутні
безпросвітні
будні.
В небесах чистих
урочистих
небесах –
єдиних для двох,
у вільному
спільному
добровільно
парному леті –
бачу я
тихе ствердження,
доказ усьому
сущому на планеті,
що Любов є Бог.
А ти мені –
про будні
непереможні
майбутні.
Оніміли ми,
небесним символом
до глибин
посеред озера
вражені:
які в них рухи
ідеально злагоджені!
Почуття справжні!
Між ними – правда
Між ними – Любов
То чому ж між нами –
людьми –
стільки сумнівів,
страхів,
умовностей
і умов?
І чому ти мені –
про будні
наші страшні
майбутні?
…Роз-пла-та –
безпросвітна самота.
Словеса – замість слів
Замість радості –
Лукавство і марнота.
А я хочу,
як ті пташки –
вільнокрило,
парою,
без сумнівів,
навіки.
|
можу тільки зізнатися, що до вчорашніх звинувачень пана Віктора Кучерука,
я цього вірша Гулака й не читала… можливо хіба іще в школі, у п»ятому, мабуть,
класі… більше 4 десятків років тому.
результатом безпідставних звинувачень на мою адресу стало моє рішення
припинити власне існування на сайті. Лист на адресу пана Василя (адмін.)
відіслано.
Бажаю всім творчої наснаги!
з глибоким шануванням – В.С.
|
та
у Вас 
-2
все.
