Все
в житті минає, літо теж мине,
Вже
двадцятий червень балує мене,
Надсилає
сонце у життя і сни…
Не
буває взимку, навіть восени
Так
на серці радо, як у літній час,
Нас
частує радо яблуками Спас,
Оксамит
малини, полуничний рай,
Хочеться
кричати: «Літо, не минай!»
Теплий
дощ липневий, як небесний душ,
Що
змиває злобу грішних наших душ,
Я
цілую краплі, а вони – мене,
Все
в житті минає, дощик теж мине.
Обіймаю
липу – радості сестру,
Трепетно
та ніжно цвіт її беру,
Ті
біленькі квіти – первістки тепла,
Надсилають
літо, прИйде як зима.
В
пам’яті карбую незабутню мить,
Хай
разюче сонце у мені горить
Радістю
та щастям, що печаль жене,
Бо
ж усе минає, літо теж мине.
|