Літо теж мине

Все в житті минає, літо теж мине,

Вже двадцятий червень балує мене,

Надсилає сонце у життя і сни…

Не буває взимку, навіть восени

Так на серці радо, як у літній час,

Нас частує радо яблуками Спас,

Оксамит малини, полуничний рай,

Хочеться кричати: «Літо, не минай!»

Теплий дощ липневий, як небесний душ,

Що змиває злобу грішних наших душ,

Я цілую краплі, а вони – мене,

Все в житті минає, дощик теж мине.

Обіймаю липу – радості сестру,

Трепетно та ніжно цвіт її беру,

Ті біленькі квіти – первістки тепла,

Надсилають літо, прИйде як зима.

В пам’яті карбую незабутню мить,

Хай разюче сонце у мені горить

Радістю та щастям, що печаль жене,

Бо ж усе минає, літо теж мине.