СТРАТА

Крізь вибухи люті повторна хода -
Остання секунда під небом багряним.
В чутті б'ється кисень, а в грудях - вода,
І місяць новий тисне шию арканом.

Симфонія криків зомліла, втекла,
Крізь гори й рівнини, поля й океани,
Вона ж не бажала ганебного зла,
Від жаху сховалась у нетрі незнані.

І ще одне серце втрачає цей світ,
Воно вже не буде від щастя співати,
Своєї журби не відчує вже слід,
Це ще одна дика, кривавая страта.