Крізь вибухи люті повторна хода - Остання секунда під небом багряним. В чутті б'ється кисень, а в грудях - вода, І місяць новий тисне шию арканом.
Симфонія криків зомліла, втекла, Крізь гори й рівнини, поля й океани, Вона ж не бажала ганебного зла, Від жаху сховалась у нетрі незнані.
І ще одне серце втрачає цей світ, Воно вже не буде від щастя співати, Своєї журби не відчує вже слід, Це ще одна дика, кривавая страта.
|