Пізнє цвітіння

 Горе моє, лихо, гарбузовий цвіте,

Розпустивсь у пору бабиного літа.

Бабиного літа, на коротку днину,

Появивсь ти, друже, у лиху годину.

Пелюстки на сонці тішаться як діти:

Треба кожній митті у житті радіти.

А навколо тебе світлі амплітуди

І тобі байдуже, що там далі буде.

Що там далі буде: тепло  чи морози?

Висіваєш вітру щирі  свої  сльози

І бентежиш  серця заскорублу  тишу.

Як це янголятко я тепер залишу.

І такий ти  пізній, що мені робити ?

Попереду грізно вітер дме сердитий,

Білі кучугури кличе за собою.

Стану тобі, брате, вірною стіною.

Хай  мізерні шанси вдвох весну зустріти

Та я біля тебе, гарбузовий цвіте.

 

23.10.12