Горе моє, лихо, гарбузовий цвіте,
Розпустивсь у пору бабиного літа.
Бабиного літа, на коротку днину,
Появивсь ти, друже, у лиху годину.
Пелюстки на сонці тішаться як діти:
Треба кожній митті у житті радіти.
А навколо тебе світлі амплітуди
І тобі байдуже, що там далі буде.
Що там далі буде: тепло чи морози?
Висіваєш вітру щирі свої
сльози
І бентежиш серця заскорублу тишу.
Як це янголятко я тепер залишу.
І такий ти
пізній, що мені робити ?
Попереду грізно вітер дме сердитий,
Білі кучугури кличе за собою.
Стану тобі, брате, вірною стіною.
Хай
мізерні шанси вдвох весну зустріти
Та я біля тебе, гарбузовий цвіте.
23.10.12