.
Сльозлива осене, ти дівчинко моя, Яка у тебе скоїлась біда? Чом посилаєш нам лишень дощі, Цілодобово - вранці і вночі? Забув, як листя шелестить сухе, Безперестанку дощ цей йде і йде… А холод хлине і прийде зима...Та ти про все це знаєш і сама.
Сльозлива осене, плаксунечко моя, Подай мені хоч крихітку тепла. Дай помилуюсь на твою красу, Тебе побачу радісну, живу. В проміннях сонця листя золоте, Хоч полюбуюсь день на диво це, Бо густі сльози і уста сирі Ніяк не личать, осене, тобі.
|