Сльозлива осінь

 

Сльозлива осене, ти дівчинко моя,

Яка у тебе скоїлась біда?

Чом посилаєш нам лишень дощі,

Цілодобово -  вранці і вночі?

Забув, як листя шелестить сухе,

Безперестанку дощ цей  йде і йде…

А холод хлине і прийде зима...

Та ти про все це знаєш і сама.

Сльозлива осене, плаксунечко моя,

Подай мені хоч крихітку тепла.

Дай помилуюсь на твою красу,

Тебе побачу радісну, живу.

В проміннях сонця листя золоте,

Хоч полюбуюсь  день на диво це,

Бо густі сльози і уста сирі

Ніяк не личать, осене, тобі.