Бачить зранку Ганя Лесю: - Як жива, здорова? Щось доїтись стала слабо враз моя корова. Леся каже: - Що ж ти хочеш? Може вже й не годна. Моя, бачу, теж додому часто йде голодна. Ганя щось собі згадала. Враз питає в тої: - Слухай, Лесю, скільки літрів зранку ти надоїш? Леся в сміх: - Чого питаєш? Так, як інші люди. Як коли. Та літрів десять, певно, добрих буде. - Скільки ж літрів ти здаєш? - ота спитала Лесю. - Рівно десять.Так, як треба.Кожен день по десять. Більш не можу. Чесне слово. Треба ж якось жити. Пару літрів, звісно, дітям мушу ще лишити. Ганя хитро так всміхнулась: - Міру треба знати. Я он теж надою десять. А здаю дванадцять.
Тому ми так "добре" і живемо, адже концентрація справжнього у всьому, що нас оточує, стає щодень все меншою і меншою...і не тільки молока в молоці, а й людини в людині...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Так якщо я бачу такі коментарі, то одразу видаляю їх. Відповідно на окремих сторінках цих коментарів не буде. Також користувачі блокуються, якщо вони надсилали подібне...
virchi: Та це було радше риторичне запитання 🙂 Бо інколи переклад звучить так, ніби його ще тільки шукають. У будь-якому разі дякую за працю й вправляння, без іронії.
ivanpetryshyn: Якщо це був спам- це дужже погано: вороги залізли на наші поетичні ниви! Треба більшої безпеки для сторінки. Я - лише автор/віршопис/перекладач: нема
у Вас 
0
