Цінять дужче в мирну пору, Усе, що смерть зітре єдиним махом, І серце рве, і жгуть давні рани, Приходить знов давно заснулий сум, Аж доки дійде до свого кінця, І відчуватимеш доброту людського світу, Вперед ідучи ти минеш забуття дорогу, І в день суда ти житимеш у слові, Що сповнені співчуття і любові,
В час свого життя, Хто може сховищє міцне знайти, Щоб від часу спасти обличчя миле, Та над сторіччями краса твоя засіла, Хоч рік проходить мов блискавка у небі, Та всі дари і всі плоди на світі, Поважно несіть крізь час,
Всі мужньо сльози стримуючи свої, У колі вірних друзів і сім'ї, Тобі не треба вуст,очей чи рук, Бо наші душі - то душа одна, Лише коли ти залишаєшся на одинці, Душа лиш тоншає від смутку,
Яка на небо лізти нам потреба? Щоб корилися табуни зірок? Чи нові світи шукати? Та їх нема на світі, Прокинемось навіки і спасемо свій дух, Кохання, шляхетність, честь, Вільну душу та людина має, Яка честь за своє життя зберігає.
Кожна строфа - це окрема тема. Це може бути 5 гарних віршів. Сподобалося "Душа лиш тоншає від смутку," А думки не юнака, а зрілої людини. Бажаю успіху!
я б ще додала, що тут можна виокремити рубаї, чотиривірші
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
