Кому я потьмарив чи болем чи журбою, Скорботою платив в страшні години, За те мені простіть,що в наші дні похмурі, Що неховався лякливо серед бурі, І що боявся я рабом нікчемним бути, Пролину й більше не буду, І вам сіятимуть з неба рідні зорі.
Є на світі сонячна долина, Нема там смутку,суму-гніту, Там кожен знає своє майбутнє, Там дух ти вічності знайдеш, Дух простору й часу, І там ти тьму забуваєш у променях вічності, Але дух,що пройшов огонь, Ніколи в сонячній долині, Незрозуміє світла і добра, І буде вічно огонь в душі горіти, Аж поки не потоне, У сонячних промінях.
