Світає... Видніє щохвилі, О,глянь,що над нами! І небо і зорі безсилі, Мов свічі погаслі, В душі вигравають щє одну драму, Так тихо,так любо,так ніжно у небі, Тільки сонце на сході встає, І ранить ніч,мов мечами, Сріблясті голуби у небесах пархають, А трави все більше зеленіють, Тінь вже ховається десь там за озерами, І почне яскравим світилом день, Біжать,дзвеніть і сміяться.
А мене найбільше звеселили голуби, які "пархають". Та якщо серйозно, то початок був досить вдалим, а далі "пострибало-понеслось". Володимире, може трохи допрацювати б ще?
Світає... Видніє щохвилі. О, глянь, що над нами! І небо безкрає, І зорі безсилі, Мов свічі погаслі давно, В душі виграють не одну людську драму...
Так тихо, Так любо, так ніжно у висях, Лиш сонце на сході встає. Ніч ранить мечами, Лиш голуби в небі, І трави зелені, І тінь на озерах...Так новий прокинувся День.
А я так побачила цю світанкову замальовку...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
