В полях, де тиша й самота німа, Від чого думи й серце в неспокої, Дізнатись кожен хоче крадькома, Де би знайти любов, Та знає тільки затишок дібров, Там ми знайдемо, Струмки та ниви й пагорби зелені, Щоб знов вести розмови неспокійнні, Проте немає глушини такої, Про мудрість тут і думати дарма, Хто тягар здолати допоможе? Як не любов, то що це бути може? Але муки ці солодкі, боже! Та в гріх запав, І гніву божого прорвався міх, Та кара жде на не служителів твоїх, Впадуть божки, розваляться їх вежі, Струмки потоки сліз розпучливо, безсило? Лише прах від них я вихопити встиг, Та раптом їх поглинула могила, І впевнитись нарешті довелось, Все тлінне тут - часу здолати несила!
А спробуйте , п.Володимире, писати і звіряти слова з словником...Я теж так роблю . Хоча, часто помиляюсь
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
1
