Соловей співає, Коли розходиться ранкова мла, Радіє сонцю, Яке тягне золоті мережі,
І стає ранкова зоря сліпа, Від сяйва сонячного проміння, Свободи прагне соловей, Бо без крил літає,
Вогнем ненасним палає, Не віре в те, що ясно баче, Зробити прагне видимим незриме, Збагнути незбагнене, І з глибини своєї душі, Він обертає смерть на життя.
...цей "соловей" - поет, який уміє літати "без крил"...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
ще раз дякую