Грудень
Зима стежки вже припорошує,
Рідким сніжком за комір заліта.
Земля обличчя прихорошує,
Ховає в ковдру зморені вуста.
Хурделить грудень завірюхами
Снігами білими, все замело.
Мороз сховався десь, під стріхою
І, краде оберемками тепло.
Сади прокинулись укритими
пухнастим снігом білим молодим.
Вітри сходилися, сердитими
дмуть струменями лютої зими.
Крокує грудень, гість непрошений,
промерзлим битим шляхом йде, рипить
Порожній ліс ввесь запорошений
в зимових шатах, стомлений вже спить...
| 
та
у Вас 
0
