Кость купив собі
рушницю.
Вийшов з хати зрання.
Каже жінці: - Вдалим
буде
перше полювання.
Я стріляю в тирі
добре.
Знаю все наочно.
Значить, качку
або й пару
я вполюю точно.
Ледь приліз
вночі додому.
Тихо в ванну боком.
Злий, брудний.
Губа розбита.
Ще й синець під оком.
Жінка бачить – щось
не те.
Відразу крик здіймає:
- Тільки правду! Де ти був?
Мовчиш? Качок немає?
Кость себе у
груди лупить:
-
Вір, не в тому діло!
Я стріляв разів
із двадцять.
Жоден раз не вцілив!
Врешті – Бах!
Підстрелив качку!
Втім … не зовсім дику.
Враз прибігли
звідкись двоє.
« Настріляли» в пику.
|