* * *
Як дивно збирати невипиту каву В архів свого смутку, в альбом забуття. І долю свою, нерозчинно-гіркаву Гадати на гущі холодних нестям. Твоя філіжанка застигла в надії, Що хтось обпече її кропом жаги. Але цей напій вже ніяк не подіє, Хоч в нім від сльозини твоєї - круги. В кав'ярні на розі облуд і святилищ, Де очі твої, наче зорі в раю, Усі сподівання мої розчинились. ...Тому я розчинної кави не п'ю.
|