* * *
Як дивно збирати невипиту каву
В архів свого смутку, в альбом забуття.
І долю свою, нерозчинно-гіркаву
Гадати на гущі холодних нестям. Твоя філіжанка застигла в надії,
Що хтось обпече її кропом жаги.
Але цей напій вже ніяк не подіє,
Хоч в нім від сльозини твоєї - круги. В кав'ярні на розі облуд і святилищ,
Де очі твої, наче зорі в раю,
Усі сподівання мої розчинились.
...Тому я розчинної кави не п'ю.
| 
у Вас 
0
Ніжний , ліричний вірш......Тільки Ви, п. Олександре, уточніть, може на конкурс треба один вірш.......
