В убранні напівпрозорім, Зшитім з місячного світла. Ніч підкралась непомітно, Освітили шлях їй зорі,
В наші вікна зазирає, Посміхається мрійливо, Влаштувавши жовту зливу, З гілок листя обриває.
Зацілована вітрами, Засміється загадково, Бо давно вже їй відомо, Все, що коїться із нами.
І живемо може й досі, Бо плекаємо надію Пригорнутися до мрії, Що ві сні хоч нам приносить.
З сумом знову ніч чекаєм, Той самотній, тихий вечір, Коли спуститься на плечі, Й колискову заспіває!
|