Ніч

В  убранні  напівпрозорім,
Зшитім  з  місячного  світла.
Ніч  підкралась  непомітно,
Освітили  шлях  їй  зорі,

В  наші  вікна  зазирає,
Посміхається  мрійливо,
Влаштувавши  жовту  зливу,
З  гілок  листя  обриває.

Зацілована  вітрами,
Засміється  загадково,
Бо  давно  вже  їй  відомо,
Все,  що  коїться  із  нами.

І  живемо  може  й  досі,
Бо   плекаємо  надію
Пригорнутися  до  мрії,
Що  ві  сні  хоч  нам  приносить.

З  сумом  знову  ніч  чекаєм,
Той  самотній,  тихий  вечір,
Коли  спуститься  на  плечі,
Й  колискову  заспіває!