Минають дні,минають ночі, літа летять ,як сни пророчі. І в лабіринтах сірих ліхтарів, з тобою я ,самотність,брів. Життя кричало у надриві, сміялись мрії галасливі, дерева листям витирали небо і так мені хотілося до тебе. Моя ти ,зіронько ранкова, моя ти пісне колискова, моїх років щаслива мить, даєш мені наснагу жить. Тебе єдину ,ніжну панну, найкращу в світі і жадану і поза світом величезним уже й тоді,коли я щезну, кохати буду знов і знов, як з жил не видме вітер кров, отак і ти в моїй весні ,серденько, ітимеш поряд так близенько, що,навіть,зливи й ті не зможуть згасить Любові іскру Божу.
І обдаровує її... Обійми ніжні і палкі. Дякую пані Катерино
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Дякую!
