Тікай від себе – серце хай
біжить,
Від чорних крил, що закривають небо.
А далі по росі ти босоніж,
Туман залишив краплі королеві.
Сумні ті сльози ніжністю зітри
І сонце обігріє твої квіти.
І серед них у полі будеш ти
Така єдиная у тому світі.
Нелегкий шлях – тягар живе в душі,
Коли ідеш далеко ти у гори,
Але прийдуть до тебе ясні дні
І у ночі засяють дивні зорі.
Тікай від себе – серце побіжить
У світлий ранок, де живе кохання.
І ту любов зосталось оцінить,
Що би ніколи не прийшло прощання…
|