Тікай від себе

Тікай від себе – серце хай біжить,

 Від чорних крил, що закривають небо.

 А далі по росі ти босоніж,

 Туман залишив краплі королеві.

 Сумні ті сльози ніжністю зітри

 І сонце обігріє твої квіти.

 І серед них у полі будеш ти

 Така єдиная у тому світі.

 Нелегкий шлях – тягар живе в душі,

 Коли ідеш далеко ти у гори,

 Але прийдуть до тебе ясні дні

 І у ночі засяють дивні зорі.

 Тікай від себе – серце побіжить

 У світлий ранок, де живе кохання.

 І ту любов зосталось оцінить,

 Що би ніколи не прийшло прощання…