Вибач
Не ховайся за стіну байдужості Все одно я знаю - пам'ятаєш. Знаю скільки треба сили й мужності, Щоб змовчати, як мене кохаєш. Скільки треба мудрості й шляхетності, Щоб не дочекавшись на взаємність, На межі вбиваючій відвертості Залишала добрий спогад чемність... Із своїм коханням, що приховуєш, Може ти і став би порятунком, Тільки зовсім ти не заслуговуєш Сплачувати по моїх рахунках За гріхи минулого давнішнього. Я ж невзмозі серцю наказати... А ти вартий набагато більшого, Ніж все те, що зможу тобі дати! Я самотня у своїй свідомості. Так вже сталось... Вибач! Я благаю! Зрозумій - в своїй життєвій повісті Не тебе, я іншого кохаю...
Додав: Ниагара (03.03.2013)
| Автор: © Козак Наталія
Розміщено на сторінці : Козак Наталія
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1884 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя