І вже літа не молодії...

І вже літа не молодії
І вже отави у скирдах.
Та юні знов рояться мрії
Летять,мов срібний чудо-птах.
В дібровах тихо бродить осінь,
Хмарин по небу череда,
А почуття у росах босі
Твоє серденько вигляда.
Вони ,мов пісня в хаті тата,
В них насолода і жага.
Коханням буду я вітати
Тебе,царівно,дорога.
Хоч вже літа,мов  хвильки - зграї,
Пливуть собі під береги,
А ми з тобою в зелен-маї ––
У барвах сонячних луги.