Гримить гроза і вітер гне дерева І вікна плачуть вимиті дощем, І блискавка палає на пів неба, І грім гримить, а душу крає щем. Ця ніч для нас неначе кара Божа, За тяжкий гріх надіслана з небес, Бо живемо не так,і далі так не можна Жорстокі ми й не віримо,що наш Господь Воскрес.Проходимо ми байдуже Навіщо клопіт зайвий? Навіщо нам проблеми не свої? Чому це я? Я у житті не крайній- Такі думки у нашій голові. Йдемо вперед,не в силах зупинитись, Допомогти стражденному в біді І дати спраглому води напитись, І руку простягти слабкішому в житті. Потрібно нам життя своє змінити, Людське добро у білий світ нести, Потрібно вірити,надіятись,любити І від жорстокості весь білий світ спасти. Якщо не зробимо цього- то ми не люди- Залізні роботи сучасного життя. Ходитемо по світу мов приблуди Без сліз,без радості,без щастя й каяття. Та ця гроза нам допоможе схаминутись, Поверне нам найкращі почуття, Примусить нас усіх в цю ніч проснутись І повернутися обличчям до життя. І повернутися обличчям до людей, І бути щирим навіть у думках, Щоб жити лиш для правидних ідей Й нести лише любов в своїх серцях.
|