ВІРШ " ГРОЗА"

Гримить гроза і вітер гне дерева

І вікна плачуть вимиті дощем,

І блискавка палає на пів неба,

І грім гримить, а душу крає щем.

Ця ніч для нас неначе кара Божа,

За тяжкий гріх надіслана з небес,

Бо живемо не так,і далі так не можна

Жорстокі ми й не віримо,що наш Господь

Воскрес.Проходимо ми байдуже

Навіщо клопіт зайвий?

Навіщо нам проблеми не свої?

Чому це я? Я у житті не крайній-

Такі думки у нашій голові.

Йдемо вперед,не в силах зупинитись,

Допомогти стражденному в біді

І дати спраглому води напитись,

І руку простягти слабкішому в житті.

Потрібно нам життя своє змінити,

Людське добро у білий світ нести,

Потрібно вірити,надіятись,любити

І від жорстокості весь білий світ спасти.

Якщо не зробимо цього- то ми не люди-

Залізні роботи сучасного життя.

Ходитемо по світу мов приблуди

Без сліз,без радості,без щастя й каяття.

Та ця гроза нам допоможе схаминутись,

Поверне нам найкращі почуття,

Примусить нас усіх в цю ніч проснутись

І повернутися обличчям до життя.

І повернутися обличчям до людей,

І бути щирим навіть у думках,

Щоб жити лиш для правидних ідей

Й нести лише любов в своїх серцях.