Коли я повернуся у дитинство І світ побачу іншими очима? Лишилися калюжі й жмутки листя Назавжди за закритими дверима...
І казка мами, на ніч розпочата, Крильми тріпоче у душі дитячій. Шкільна доріжка, вересневе свято - І я, і мама - дві принцеси наче!
Шпаківня, татом вистругана взимку, Піднятись на найвищу гілку просить! Цей тихий сад - у пам'яті картинка. Сім'я пташина там живе і досі...
І перші двійки, втечі до бабусі - Усе батьків приймає милосердя. Сервіз розбитий, хтось іще не в дусі, Дитячі сльози - може, спересердя?
Усе було: "не можна" і "не хочу", І слово "треба" доганя повсюди! Образу тиху, мов морський пісочок, Загладять найрідніші в світі люди...
Усе бува! Навколо інші діти, Як ми самі колись, затулять вуха, У думках кожен з них по всьому світу Щодня літа і власні мрії слуха.
Ми досі діти. Ви хіба не знали? Вже просто ігри - не з піску малаші, Хоч думки в казці трошки й заблукали... Але... Хто скаже?... Може, це й на краще...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
