Я зрію вЕсну в дереві, в землі. Я чую вЕсну в лементі птахів. Я відчуваю вЕсну і в собі- В картатому розмаї кольорів.
ВеснОю -дихаю, і п*ю - веснУ! Я мию коси теплими дощами. Збираю зливу, громами рясну, Розтріпану незтримними вітрами.
Я заздрю силі і бажанню трав, Що стрімко, стрімко тягнуться до світу. На середИні квітень- скоро літо Залюбить вЕсну в глибині отав.
|