Надія

Надія

Поцілунок осінній останній
Я в себе на устах відчуваю,
Бо зима в крижаних тет-а-тетах
Білим снігом мене зустрічає.

Я закрию обличчя руками,
Попрощаюсь з осіннім натхненням,
Що мене в час важкий надихало
На дитячії одкровення.

І за осінь поставлю я свічку -
Заховаю руками від вітру...
Жовтий колір уже не в моді –
Світ фарбую у білу палітру.

Мої руки морозом сповиті;
Я кохаюся зі свічею...
Ми зимі протестуєм коханням –
В опозиції ми до неї.