Я ненавиджу місто через те, що тебе тут нема,
Я ненавиджу долю за те, що вона розлучила.
Я засуджений Богом: це місто - холодна тюрма,
У якій одягають кайдани і спалюють крила. І від болю різкого буває не хочеться жить,
І годинника стрілки завмерли на місці одному...
У самотні хвилини розірване серце болить,
А стриножені ноги шукають дороги додому. Перелітні птахи переплутали гнізда і сніг,
У холодному місті вмирають останні надії...
Павуки-кораблі в’ють слизьку павутину доріг,
По якій іммігрують грабіжники і повії. Відкриваю вікно – бачу лиш ворогів навкруги,
Стаю на коліна і шлю сто прокльонів до неба!
Я зруйную всі мури, порву на руках ланцюги
І клянусь найдорожчим, що я повернуся до тебе.
| 
у Вас 
0
