За вікнами муркоче літній дощ І дряпає по склу, мов кіт бездомний… А по мені вода стікає вздовж – З думок – до п’ят, беззвучно і безмовно.
У склянку на столі по краплі він Снодійне потихеньку наливає… Воно – найкраще із прозорих вин, Воно – не штучне, як у нас буває…
Я знаю, ніч розкаже сто легенд… Мій лемку, лем* сто перша, ніби пісня, Мою свідомість заколише вщент, А підсвідомість словом в кульку стисне.
Я напишу тобі, як дощ, листа… До Місяця потраплю на гостини. Ти будеш чути, як дзюрчить вода, Як мокре небо в чистій склянці стигне… 25.05.13 * лем – лиш (укр.)
Ви помилилися категорією твору. У Вас є власна сторінка віршів, тому саме там публікуйте вірші, а не у "Бажаєте мати сторінку творів". Шлях до Вашої сторінки: http://virchi.pp.net.ua/publ/421 .
Гарно! Прочитав усі три Ваші публікації, пані Анно, і отримав задоволення! Дякую!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
