АНУМО ЗНОВУ ВІРШУВАТЬ!

НОВЕ  В  ОБРАНІЙ  КАТЕГОРІЇ

Пн, 03/08/20, 17:23
Меню сайту
Категорії каталогу
Твердун Наталія [31]
Матюха Аліна [12]
Erebos Darkness [18]
Сазонова Аліна [14]
Гольдін Сергій [6]
kojiom6o [10]
Білова Оксана [3]
Маслов Тарас [8]
Чорнієвич Мар'яна [14]
Мерана [1]
Філонюк Галина [53]
Вільна Оксана [1]
Фещук Вікторія [31]
Кравчук Анна [14]
Пуха Дмитро [9]
Melanholiya [0]
Варава Галина [4]
Лимич Анна [5]
Боровець Віта [6]
Черешньовська Марія [0]
Марков Олег [2]
Опитування для Вас:
Як Ви дізнались про сайт?
Всего ответов: 422


В категорії матеріалів: 6
Показано матеріалів: 1-6

Сортувати за: Даті · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
Сергій В'ячеславович Гольдін народився в м.Луцьк 19 листопада 1968 року.    Сергій В'ячеславович Гольдін народився в м.Луцьк 19 листопада 1968 року.
    Багато жив на Волині, зокрема на Рівненщині, де вчився у Рівненській загальноосвітній школі №6.
    Закінчив морехідне училище в Ростові-на-Дону.
    З 1989 року працював в управлінні “Балтморпуть” матросом, помічником капітана судна.
    У 1990 році вступив до Харківського юридичного інституту. Після його закінчення працював на Рівненщині.
    А з 1996 року й донині живе і працює у м.Липецьк Російської Федерації. Працював юристом на Новолипецькому металургійному комбінаті, на якому сьогодні є директором з медично-соціальних питань.
    Друкувався у рівненських, харківських часописах, зокрема “Зміна”, “Слобідський край” та інших. У 2004 році в м.Липецьк вийшла його збірка поезій “Неохайні елегії”. “Рівненський полонез” — друга книга поета.


Почався дощ.
Ще пахне матіола.
Ще цвіркуни виспівують.
Та вже через хвилину грім і блискавиця,
І шум дощу –
Липнева щедра злива.
П’ю на веранді пиво.
Поруч пес
Під стіл забився,
Ловить дрижаків,
І дивиться так жалібно,
І просить гараж відкрити,
Щоб сховатися
Від гуркоту страшного.
Розжалобив таки.
Пес під авто дрижить,
А я п’ю пиво,
Немов п’яниця темний,
І думаю про вічне,
І сміюся над власним глупством,
Що моє минуле
Переповняло, як горілка чарку.
Гримить за лісом грім,
Вода стікає,
І думки розбігаються мої.



сторінка: Гольдін Сергій
ОПУБЛІКУВАВ: grorest
Дата: 18/02/09
ПЕРЕГЛЯНУЛИ: 1809 чол.,  КОМЕНТУВАЛИ (3)
 

I
* * *
Отче Наш Всемогутній! Твоя воля над світом.
Ти скажи своїм дітям - доки горе терпіти?
Коли  злагода, Боже, до нас завітає?
Ми питали вождів, та хіба вони знають.
Їх ворожість і лють нас лякають бідою.
Не до злагоди звикли вони, а до бою.
Котить сивий Дніпро хвиль печальну блакить.
Правий берег зітхає, Лівий берег мовчить.

.....

сторінка: Збірки поезії, поеми
ОПУБЛІКУВАВ: grorest
Дата: 19/03/09
ПЕРЕГЛЯНУЛИ: 2178 чол.,  оцінили - 2 чол.,  КОМЕНТУВАЛИ (2)
 

Ціна кожного з нас
Пропорційна ціні  нашого слова.
Саме тому українця
Вирізняє виключний нахил
До неухильного виконання своїх зобов’язань.
Найбільша чеснота лицаря – вірність.
Вірність українця – скривавлене простирадло цноти,
Одяг жерця без жодної плями зради.
Сила держави в чесності громадян.
Наших патриціїв не торкнеться сморід підозри.
Наші плебеї радше помруть від голоду,
Ніж візьмуть чуже сало.

сторінка: Гольдін Сергій
ОПУБЛІКУВАВ: grorest
Дата: 18/02/09
ПЕРЕГЛЯНУЛИ: 1374 чол.,  оцінили - 1 чол.,  КОМЕНТУВАЛИ (1)
 

Як пахне помираючи полин.
Здригнувшись під безжальною косою,
Він ліг на землю з іншою травою
До сутінків за декілька годин.
Коли ранкові зорі спалахнуть,
Закохані заснуть на свіжім сіні.
Покута-смерть – буття прадавня суть,
Народження – життя благословіння.


сторінка: Гольдін Сергій
ОПУБЛІКУВАВ: grorest
Дата: 18/02/09
ПЕРЕГЛЯНУЛИ: 1407 чол.,  оцінили - 2 чол.,  КОМЕНТУВАЛИ (3)
 

( подражаніє  Гюго)

сторінка: Гольдін Сергій
ОПУБЛІКУВАВ: grorest
Дата: 18/02/09
ПЕРЕГЛЯНУЛИ: 1416 чол.,  оцінили - 2 чол.,  КОМЕНТУВАЛИ (2)
 

Пощастило сьогодні безпритульному діду:
З якогось дива грошовитий гуляка,
Мабуть, після доброго з трунком обіду,
Дав йому пляшку, ще й сотню за щиру дяку.
Дід купив собі рибку, а також півлітра пива,
Ковбаси, помідорів, дві чорні хлібини.
Обличчям його блукала посмішка щаслива,
Як він заглядав, наче в казку, в свою торбину.
Старий обережно заліз на горище будинку,
Де в закутку темному він рахував свої ночі.
Сонце сюди зазирало лише на хвилину.
Відводило погляд і в зелах ховало очі.
Старий наливав собі в склянку, згадував давнє,
Надривно кричав котяра, прохаючи їсти.
Роки молоді – таки ж бо були вони славні,
Здавалось назавжди яскраве, веселе, барвисте.
Дід наливав, шматочки кидав тварині:
«Бачиш, котусь, як мене закрутило кляте.
Треба ж було тоді померти дружині,
Коли я на лихо дурень попав за грати.
Ти від природи, тобі бомжувать по закону.
Звик я, та віриш, деколи вмерти кортить…»
Потім бездомний співав про етапи й вагони,
Далеку Мордовію і Чорного моря блакить.
На денці лишилось, дід склепив поволі повіки,
Став малюком та стрибав біля мами.
Грала музика, раділи музики,
А зірки лукаві сміялись над нами.

сторінка: Гольдін Сергій
ОПУБЛІКУВАВ: grorest
Дата: 18/02/09
ПЕРЕГЛЯНУЛИ: 1421 чол.,  оцінили - 3 чол.,  КОМЕНТУВАЛИ (3)
 

 
"ТОП++"
- до творів: найбільше оцінок, відвідувань, коментарів;
- до користувачів: кількість публікацій, рівень "довіри",  нагороди...

           Украина онлайн



Форма входу
Логін:
Пароль:
ФОТО НА ВИБІР
 
 


ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com, virchi@yandex.ru

загрузка...


І як без статистики?
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz