Не повернути, не забути. Тож – іти У лабіринти, в сонячну нірвану. Мабуть-таки, ім’я печальне – Анна, Що довелося жінці тій пройти?! Тій матері, яка свою Марію За руку в церкву тихо привела… Яка не знала про Господню мрію – Про Сина Божого, про ангела… Імла Спускалася плачем в Єрусалимі… Та хто її тривоги називав, Коли вердикт один: невинний – винний! Онука люд жорстоко убивав. Така ж ти, Анно, тиха й не забута, Твоїм життям скорботним і земним Не радуюсь. І не хотіла б бути На тому місці, навіть поряд з ним. Прости мені за те, що так відверто. Я розумію – доля, вибір, хрест… Але коли таке обличчя смерті, Кому пройти потрібно справжній тест На людяність, любов, можливо, святість? Хто світ таким байдужим сотворив? Я – також Анна. Радість чи не радість? Мій дух з твоїм сьогодні говорив… 07.02.13
Вірш мені сподобався, але маю зауваження до однієї фрази. "Хто світ таким байдужим сотворив? " Пані Анно, на сьогодні вже всі без винятку знають хто є Творцем світу і наука це підтвердила, а я Вас запевняю, що він не є байдужим, байдужими можуть бути тільки душі у цьому прекрасному світі.
Дуже радий що зявляються нові цікаві люди на сайті, а саме голоене що мають нові і цікаві погляди на різні речі.Не буду зауважувати про байдужість, бо це в кожного особиста думка, але в загальному тема дуже цікава і добра , і головне добре схормована думка і ясно висловлена.Успіхів вам !
"Кому пройти потрібно справжній тест" - це окрема тема, пані Анно...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
