Відцвіла під вікнами жоржина,
Похилилася з-за рогу в батьків сад.
Поміж яблунь в"юнчиться стежина,
А по ній червонобокий зорепад.
Уже осінь,літечко минуло, В Лету канула нездійснена мета.
Наставляє чорне своє дуло
Сивих днів вервечка золота.
Журавлина туга в небо кличе,
Розриває хмари до зірок.
Вітер на берізках одяг смиче,
Холодом цілує до кісток.
Я вклонюся хаті і стежині І піду шукати таїну ,
Де волошки й в грудні сині-сині,
Їх до серця я для тебе пригорну.
Крізь дощі і снігові замети,
Пронесу кохання першоцвіт.
Ти моя незвідана Планета --
Я твій безкінечно-білий світ.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
Дякую вам за відгук пані Катерино.