Падала зірка
Падала бризками зірка як сполох, Дихала жаром, палала вогнем, Вершником мчала завзято і охляп Чи то, як пломінь, гарячим конем. Ніч споглядала у подиві сяйво, Не розуміла: навіщо це все - В небі горіла, сміялася барвно, Там би і згасла - ніщо ж не спасе, Зіркою бувши, цього що замало?... Вічне питання і вічна борня… Хочеться ще раз, нехай і востаннє Сили зібрати й згоріти дотла …
Додав: leoniddebelyy (16.08.2013)
| Автор: © Дебелий Леонід Семенович
Розміщено на сторінці : Дебелий Леонід
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1692 чол.
у Вас # закладок
Ключові (? ): ЖИТТЯ , смерть
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
Ludmilka : Чудовий вірш!!! Дуже сподобалось!!! Дякую!
kraynyuk46 : Дякую за вірш, пані Таміло! Ваша правда, "кровосісі" нашої Неньки ще не перевелися, і чи переведуться взагалі. ***Вітаю з Новим роко kraynyuk46 : Дякую, пані Таміло! Вітаю Вас з Новим 2026 роком! leskiv : Дякую. Писала вірша, думаючи про міндічів(бліх) у нашій країні, які не дають Україні (Коту) нормально жити.