Так було добре до останнього катрена - і на тобі! Сумно, але ж це ще пора і роздумів і т.і. І чому б не перетворити оте прив'ядання на накопичення сил і думок перед новим розквітом?
Послухай дощ - шепоче щось, немов Бажаючи достукатись до серця, Й схололу без любові в жилах кров Роздмухати, мов вітер тло озерця. Послухай дощ - він змиє пелену, Що на душі безмовно сумом висне, Під нею враз надії промінь блисне, Всі почуття розбудить нам зі сну. Послухай дощ - а раптом скаже він, Кого ж тобі впустити можна в душу, Щоб жити захотілося ще дужче Й печалям всім поставити заслін. Послухай дощ - під серця твого стук, Здається, хоче він налаштуватись, Аби любов зродилась в нім крилата І стерла з серця тіні від розлук...
Осінній дощ напоює землицю І байдкже, що він намочить кицю. Зате, умита щедрістю земля Накормить і старого й немовля. І зацвітуть сади в весняну днину, Даруючи нам радість без зупину. Природа збудить наші всі бажання, Забудуться і слякоть, і страждання...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
