* * *

Ще святять ранок давні верби пізнім світлом,

Плете барвінок швидко свій зелений сон.

В дзеркалах листя лип крадеться сонце зблідло,

І косить рій комах безжально хмар лісок.

Зірки червоні визвірить стара шипшина,

В її колючий смуток впаде дощ вночі.

Вдягає неба шал, як дикий сміх, ліщина.

І клянчать в птахів крила п’яні спориші.