Ще святять ранок
давні верби пізнім світлом,
Плете барвінок
швидко свій зелений сон.
В дзеркалах
листя лип крадеться сонце зблідло,
І косить рій
комах безжально хмар лісок.
Зірки червоні
визвірить стара шипшина,
В її колючий
смуток впаде дощ вночі.
Вдягає неба шал,
як дикий сміх, ліщина.
І клянчать в
птахів крила п’яні спориші.
|