ПІЗНЯ ОСІНЬ ЛЮБОВІ
Вперто плужить рій вороння неба дальній клин. Оре криком, кружить – стружить сірий іній мли. Білим воском першосніжжя впаде, наче сум, Я прийду палкий і ніжний. Сонце принесу. Студінь душу рве, як вікна вітру дикий схлип. Клич, кохана, світлий спогад. Щиро серцем клич. Хай не коле дощ чи смуток голкою сльози, - Я тебе сховаю, рідна, від негод і зим. Жовте листя дощ тріпоче. Знову дні сльоти. Наш секрет маленький щастя добре знаєш ти. Пізня осінь лишить серцю болю і тривог. Ми ж любов, як Божу ласку, ділимо на двох.
Додав: nasvictor (20.09.2013)
| Автор: © Віктор Насипаний
Розміщено на сторінці : Насипаний Віктор
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1465 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
leskiv : Щиро дякую за коментар
leskiv : Пречудова у вас уява. Сподобався вірш.