Холодний вітер кидає, мов хвилі...

Холодний вітер кидає, мов хвилі,

свої пориви в крони золоті,

кружляє лист поволі і безсило

мозаїку складає на воді.

Здалека мчать, мов коні розпашілі,

і з опалу обтрушують сади,

Вітри й дощі… Дощі  осточортілі!

(Уп’ялися, мов роги череди!).

Пора забутку… Миті невловимі,

мов постріли у запізнілих айстр,

Мені про Вас співають невмолимо.

Про Вас і літо… Тихий блюз чи джаз?  

А може й вальс. Осінній вальс! Як мило.

Кружляння падолисту і небес…

І час минув… І вже перештормило. 

Та знову невмолиме «… я тебе…».

Холодний вітер розрива вцілілі,

запінені хмарини дощові…

Вітри й дощі… Жоржини відгорілі,

немов заціпенілі вартові…