СКЛАДНА ЗАДАЧА (усмішка)

Тато взявся помагати

 вчить уроки сину.

«Мучать»  вдвох одну задачу,

 певно, вже з годину.

- Може, все ж комусь подзвоним?

 – хлопець ледь не плаче.

Батько вперся: -  Ні!  Для чого

 голова на плечах?

Ледве-ледве все ж зробили.

 Син зітхає наче:

- Певно, татку, ти складнішу

 не рішав задачу?

Той задумавсь. Враз регоче:

 - Тю! Та то ж дрібниці!

Часом є така задача.

 Зовсім не дурниці!

Мав я, синку, чесне слово,

більш складну задачку.

Цілий рік не міг згадати,

де сховав заначку.