Осінній вальс Бостон.

Мчаться авто розриваючи тіло туману
Мов утікають аби не потрапить в полон
Сиво-липкого осіннього диму- дурману.
Їх по шосе гонить жовтня плаксивий циклон.

Сквер оголіло притишк перед натиском віхол.
Лиш двірники там снують з велетенським рядном:
Горнуть, грибуть потім спалюють дітям на втіху.
Вийду і я перед сном, щоб подихать димком.

Пахне повітря згорілими рештками року.
Лине з кватирок приглушений сміхом шансон.
Йду неквапливо, рахую з нудьги свої кроки
Раз,два, три в ритмі граційного вальсу Бостон.

В сутінках блимне принадно іскринка цигарки.
Обриси постаті раптом стривожать мене,
Навіть злякають.Поспішно крокую із парку
В дім, що теплом і спок"оєм у мить огорн"е.