Я вас люблю на відстані незнаній, Тендітні й мерехтливі ці шляхи, Загублені для сущого. В програмі Мого життя ви входите у сни…. Торкаєтесь словами обережно: -Пробач їх ,люба, не хотіли ж, ні! А я ще тільки маю це відстежити І пережити відстані сумні… Рука тремтлива, глечик із водою, Спокійне –«йду вже» – вічність на межі. І дні останні в світлому без бою... А як насправді дихалось душі? Як їй було, якщо у першім сні Мені прошепотіла – ще б пожити… До вічності не хочеться рости, Але життя – це тільки просто жито… Воно з`являється в руках у сіяча Зерниною потрібною весною, А восени жовтіє і зника... І це не поле вже. І там нема двобою… Я вас люблю. І відстані незнані Нам не завада стрітися у сні… 03.11.2013
| 
у Вас 
1
