Схаменулося бабине літо
Схаменулося бабине літо - Повернулося знов. В листопад. Землю радує сонячним світлом, Посвітлішав засумлений сад. Хризантеми уже й не чекали - Нерозкриті заснули квітки. Сонця промені їх цілували - Заяскравіли знов пелюстки. Затуманених ранків пейзажі Так і просяться на полотно. Листопадових клумб вернісажі Огорнуло златаве тепло. Небо синь розливає безмежну, Молода зеленіє трава. Літо бабине мрію бентежну Почуттями в серцях вишива. А кохання розправило крила - Є ще сили злетіти у вись. І здалося: весінній Ярило Благодаттю своєю проливсь.
Додав: Olga2011 (06.11.2013)
| Автор: © Ольга
Розміщено на сторінці : Olga2011
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 2494 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 6
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя