Народилась в мами доня, Росла, підростала, В школі вчилась, як годиться, Вродливою стала. Гризла той граніт науки, Знання здобувала, Три професії з дипломом Гордо хизувала. Окрім цього вміла добре Господарство вести... Ось пора таки настала Косоньку розплести. Вийшла заміж файна дівка, Любимиця долі, Запрягла хомут на плечі, Потягла поволі. Народила двійко діток Вірячи у диво, Насадила гарних квІток, Зажила щасливо. Вранці бігла на роботу, Мила, шила, прала, Чоловікову "турботу" завжди відчувала. То біжить вона в садочок, По дорозі- в школу, Тягне сумки мов візочок Кожен день по колу. То уроки...секцій- море... Всюди устигає І хто скаже нещаслива?! Коли все це має... Варить, сушить, заплітає, Садить, вибирає І з малечею своєю музику вивчає. Кожен день неначе в пеклі, Кінь так не працює, А вона від того щастя Ніг своїх не чує. Вже давно згубила мрію- Виспатись... й писати... Про красу, турботу, ніжність, В раю б побувати. Бо у пеклі - щогодини Вариться небога, Горда жінка України, Зоряна тривога. Гарна, мила, ніжна, добра, Створена любити, Жаль, нелегко цій святині На Вкраїні жити. Та вона не нарікає, Сяде відпочити... Має неземне терпіння, Бо вміє любити.
Дуже гарно! Ціла ода українській жінці. Україночки наші і справді найкрасивіші, найдобріші, наймиліші, а вже що працьовиті, то не перекажеш...не даром же всі кавалери світу хочуть за жінку саме українку. Браво!!!
Мені здається, що ми українки і в світі такі, як нема роботи, то ми її обов"язково собі знайдемо. Ну не вміємо ми сидіти зі складеними руками. Спасибі за таке гарне присв"ячення, п. Оксано!
Наталко, знаєте, я спочатку написала вірш, а потім ввімкнула комп. і зайшла почитати вірші на улюблений сайт і тут мені потрапляє на очі ваш вірш.Справді диво, ніби відповідь писалась заздалегідь. От і не вір після цього, що існує інший зв"язок, нематеріальний. Рада, що вам сподобалось і вдячна за коментар.А писала я про себе та розумію, що таких як я дуже багато.
Згадався кінофільм " Біле сонце в пустелі"(здається так його назва), там одна з "жінок гарему" питає росіянина -солдата :"А що у вас одна жінка всю роботу робить?" Так,ми такі - все можемо ,все вміємо і все робимо,бо комусь же це потрібно робити... Гарний вірш,пані Оксаночко,ПРАВДОЮ ДИХАЄ.
Дякую, пані Галино, що відвідуєте мою сторінку.Пишу рідко, бо часу майже не маю, але так приємно, що є люди, яким подобається те, що ти робиш.Заходьте ще, буду вам рада.
Був у долі нещасливій чоловік Вкраїни, мав диплома червоного тягарем на спині. мав відзнаки минулого спогади успішні, та прогнози майбутнього були все ж невтішні. Сміх лунає за відзнаки табу на кохання, болячок зібрав по вуха за переживання. Та що діти, де родина? друзів й тих немає, колись був потрібний іншим, камінь серце крає... У кожного свої проблеми, давайте З ПОВАГОЮ ВІДНОСИТИСЬ до кожного!
Шановний укране, дякую, що прочитали мій вірш, але мені цікаво, де ви побачили хоч краплю неповаги до вашої статі? Здається я нікого не образила, писала лише про своє життя і лише про те, що на долю жінки випадає більший тягар. Бо в чоловіка лише робота, а в жінки усе інше...І мої проблеми не стануть вашими, повірте.
І вам дякую Оксаночко, що прочитали.Таки нас багато...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
