А перший сніг розтанув, як завжди...
А перший сніг розтанув, як завжди. Земля навкруг оголена чорніє. Шепоче вітер: "Не сумуй, зажди – Ще заметіль до хрещення завіє!" Ще буде сніг, я знаю, і морози. І снігурі прикрасять чорні віти – Незрозумілі нам метаморфози – Вони немов живі червоні квіти. Ще намете великі кучугури. Зрівняє сніг узбіччя і дорогу. Сніговики неначе мацапури, Мов вартові, біля воріт чертогу. Ще хуговій страшний нас налякає – Хати засипле де-не-де під стріху. Так, від морозу тіло заклякає, Та гріє нас надія на відлигу. Вона в прямім і переноснім сенсі Допомагає подолати зиму – Допоки є надія в моїм серці, Я до весни своєї вперто йтиму.
Додав: inkulinets (21.12.2013)
| Автор: © RUSZIN
Розміщено на сторінці : Вірші про зиму
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1373 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя