Коментувати також можна з та

Чт, 28.03.2024, 13:58
Меню сайту
Категорії каталогу
Поезія Тарапудько Катерини [1]
Первова-Рошка Оксана [38]
Добруцький Іван [160]
Чекановська Катерина [1]
Артур [8]
Шинкар В'ячеслав [22]
Марусяк Христина [12]
Боднар Діана [13]
Момотюк Василь [19]
Опитування для Вас:
Ваша стать:
Всего ответов: 493

ШЛЯХ до ТВОРУ:  

         
Вірші/статті категорії та розділи української поезії, українська проза
    Поети Чернівецької обл. категорії та розділи української поезії, українська проза Боднар Діана
 

філософія її життя (7 частина)

- Ти ж напишеш мені?, - єдина фраза, яку вона змогла з себе видавити. Хоча насправді її цікавило абсолютно інше питання.
- Так., - якось впевнено відповів він. Впевнено, але не зовсім чесно. Він міг сказати «Так» на будь-яку іншу думку, яка тоді була в його голові. І ця думка не обов‘язково мала мати зв‘язок до неї.
- Тоді, бувай?
- Бувай., - він поцілував її на прощання і зайшов у потяг. Він не обертався. Вона цього і не хотіла. Вона хотіла знати лише одне: він ще буде її пам‘ятати? Чи це був кінець? Кінець без початку? Або початок без кінця. Потяг рушив, але вона не дочекалась цього і пішла додому. Пішла чекати на його лист.
Йшла вона якось не так як завжди, якось занадто повільно і несвідомо. Прийшовши нарешті додому, вона навіть не зрозуміла, як відчинила двері та як ввімкнула світло. Тому вона його вимкнула. Без нього в квартирі було якось сумно і порожньо, проте не виникало відчуття пустоти. Можна було подумати, що він тут ніколи і не бував. І ніколи більше не буде. Розуміючи всю свою безвихідь, вона взяла з полиці книгу і почала читати, розуміючи, що це єдине, що врятує її від морального самогубства власними думками.
Просидівши так в кріслі певний час, вона не дізналась для себе нічого нового, тому вирішила, що час самогубства таки прийшов. Це було для неї певним ритуалом, який вона повторювала щоразу, коли хтось від неї йшов: вона лягала на ліжко і думала. На перший погляд, ніякий це не ритуал, проте в душі вона насправді уявляла, як це хтось, хто пішов від неї, повертається, відкриває замок на її тілі, виймає прозорий маленький згусток, що вона називає своєю душею, і відрізає від згустка шматок. Потім кладе його собі в кишеню і більше не повертається.
Цього разу він відрізав найбільше. Він навіть не різав, а просто відірвав шматок, поклав в кишеню своїх темних і далеко не брендових джинсів і пішов. Десь в потязі, він витягне шматок і напише на ньому червоним маркером порядковий номер С…13 (на «С» починалося її ім’я, три крапки позначали певну кількість цифр вже вирваних ним душ за його життя, а 13- вона просто любила це число). Її душа тепер матиме червоний номер та пахнутиме дешевим димом плацкарту «Чернівці - далеч». Вона навіть не знала, куди він їде. Вона просто відчувала, що бачила його останній раз. Він не напише, не подзвонить і не згадає її. Не зараз.

Додав: DianaBodnar (03.04.2014) | Автор: © Діана Боднар
 
Розміщено на сторінці: Боднар Діана

Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:

Переглянули твір - 1874 чол.
 
  
  у Вас # закладок

Автору за твір:

 



Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 5
avatar
1 укран • 13:18, 04.04.2014 [Лінк на твір]
Сумно...
Важка історія ... Я чув подібне: як хлопці спорили, на дівчатах, "закохували" і кидали. Мабуть, важливо вміти розрізняти брехню від правди і памятати: справжня краса - духовна, захована за серцем, яке не може брехати, просто привідкрий своє, щоб відчути його, і .. не поспішай...
Щиро бажаю веселих історій із щасливим завершенням.
avatar
2 DianaBodnar • 18:58, 04.04.2014 [Лінк на твір]
суть не в тому, щоб розрізнити правду від брехні, а в тому, щоб показати, що,не зважаючи на все вона і далі чекатиме на нього. знаючи, що він не повернеться.
а про "спорили на дівчат" - зі мною такого не траплялося.
просто тут зображена не стільки любов, скільки вірність спогадам.
avatar
3 DianaBodnar • 18:58, 04.04.2014 [Лінк на твір]
дякую
мені приємно отримати таку оцінку
avatar
4 укран • 20:13, 04.04.2014 [Лінк на твір]
Ясно, дякую за пояснення.
Але, я думаю, що спогади бувають різними і вона, будучи вірна минулим спогадам розминеться із майбутніми. Не можна жити минулим. Хоча воно й має вплив на майбутнє, але який це буде вплив - залежить від нас.
avatar
5 DianaBodnar • 21:28, 04.04.2014 [Лінк на твір]
якби ця історія була реальністю, то, ти, можливо, мав би рацію. але ця історія є нічим більшим, ніж простою вигадкою, тому, як на мене, нема нічого більшого ніж вірність і спогади.


Додати коментар:

Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ComForm">
avatar


ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин

(50 коментарів Ви можете переглянути на сторінці "НАШ ТОП ++")
ivanpetryshyn: А, що ви від них очікували?
Вони ж мусять якось Ванькам і Ксюшам пояснити,
чому вони почали війну з Україною
і чому це- "правильно".

virchi: Зараз російська пропаганда звалює теракт на Україну. І не дивно - в усіх бідах на болотах "винні" українці та американці

virchi: Дякую за розміщення додаткових лінків - і на текст, і на відео в Ютубі, щоб розуміти мелодію!


     


Форма входуу
Логін:
Пароль:
ОНЛАЙН - РОЗМОВНИК    
    (міні-чат)

    АВТОР-АДМІН САЙТУ:
    Сайт: uid.me/vagonta
    Facebook,
    Instagram,
    Viber: 0680839579
    E-mail: vagonta@gmail.com


НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА
Copyright MyCorp © 2006 Хостинг від uCoz