Тюльпани бризнули на землю квітом
Тюльпани бризнули на землю квітом,
У біле море впала абрикоса,
Крильми бджола хотіла світ зігріти,
Та промерзали ще ранкові роси.
Горластий півень почувався князем,
Ячмінь з-під грудки добивався світу,
Трава і люди об'єднались разом,
Щоб крокувати у неблизьке літо.
Зеленим гаєм розляглась пшениця,
Остання квітка догоряла рясту,
Скрипіла скаргу край села криниця,
Що в забутті їй ні води, ні щастя.
Вчорашній дощ знов познущавсь над кленом,
Обмив вапно, котрим його білили,
І горобці складали у катрени
Коту осанну, бо того закрили.
Верба чесала під вітрами коси,
Картоплю дядько хоронив у землю,
І перший жайвір, не схваливши прози,
Писав у небі сонячну поему.
Акацій сонних пазурі жорстокі
Бліденький Місяць видирали з неба,
І чорний ворон слухав караоке,
Шукаючи мелодію для себе.
Поодаль ліс, поглянувши під ноги,
Побачив землю, стомлену зимою,
Вона молилась і просила Бога,
Щоб був із нею, світом і весною.
Додав: miknech (03.06.2014)
| Автор: © Михайло Нечитайло
Розміщено на сторінці : Вірші про весну
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1575 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя