Онученька золотокоса,
Моя усміхнена весна,
Ти скупана в досвітніх росах,
І лиш моя, і лиш моя…
Тебе із сумом пригортаю,
І очі мружу я від сліз.
Із насолодою торкаюсь,
Твоїх я сонцесяйних кіс.
А ти смієшся знов невпинно,
До своїх іграшок спішиш,
І в снах своїх чарівно – синіх,
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Ludmilka: Так! На все треба час! Час усвідомити, відчути, що життя і події не обов'язково руйнують тебе, часто вони просто випилюють в тобі найкращі грані як в діаманті!
у Вас 
0
теплий вірш